Роман Фіщук — лікар отоларинголог, асистент кафедри отоларингологїі Івано-Франківського національного медичного університету, випускник безлічі міжнародних навчальних програм та член міжнародних медичних організацій. Активний, цілеспрямований, не пропускає нагоди навчитися новому. Нещодавно лікар повернувся з чергового стажування у США. В інтернаціональній групі він був єдиним лікарем, який представляв Україну.

Це був практичний семінар з хірургії вуха і основи черепа. За словами Романа, на програму він потрапив не з першого разу, оскільки пройти суворий відбір було не так просто.

За словами Романа, учасники були здебільшого зі Сполучених Штатів, також з Бразилії, Мексики, Китаю та інших країн. Всі вони — молоді лікарі з досвідом проведення оперативних втручань. Втім, приїхали поглибити свої знання, адже іноді в операційній доводиться реагувати на нестандартні ситуації й тоді приходить розуміння, що бракує вмінь і сміливості застосувати ту чи іншу техніку, знайти і втілити доречне рішення.

«Викладачі, ментори показують як можна зробити саме в таких ситуаціях, враховуючи важливий нюанс, що все — задля безпеки пацієнта», — розповідає Роман.

Цікаво, що співвідношення учасників і вчителів була один до одного, тобто стажерів була така ж кількість як викладачів. Це і робота в лабораторії, і безпосередньо з матеріалом, щоби покращити навики, а вже наступного дня піти в операційну виконувати свою роботу ще якісніше.

Роман Фіщук порівнює рівень підготовки спеціалістів у США та українських фахівців і зауважує деякі відмінності.

«У них багато чому можна навчитися. Є деяка різниця між рівнем підготовки спеціалістів зі США та нашими. Якщо людина у лабораторії вчиться на справжньому матеріалі, то це суттєво, навіть якщо друкують на 3D принтерах чи роблять з пластику у навчальних цілях. Щоби максимально бути готовим до того, що може трапитись в операційній – умови в яких ти вчишся мають бути максимально наближені до реальних. А це можливо лише в тому випадку, якщо є доступ до матеріалу, який є найбільш схожий до справжнього. У нас з цим важко, бо це не врегульовано юридично».

За кордоном люди вносять у заповіт пункт про те, що після їх смерті вони дозволяють використовувати їх тіло для навчання в лікарні, в університеті, чи ще десь. Наше законодавство поки не практикує трансплантації частин тіла померлих людей. За кордоном воно врегульовано, але дорого. Саме тому навчання коштує тисячі євро. А в нас не вистачає саме практичного навчання.

«Я задоволений, що мав змогу взяти участь в цьому практичному семінарі. Отримані знання можу застосовувати на практиці і ділитися ними зі своїми колегами».

Пн. Вт. Ср. Чт. Пт. Сб. Нд.
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

ua

virtualnii pac

osvitnii hab

guide

karta

Biblo ban

arnika zyma