Студенти ІФНМУ продовжують набиратися досвіду закордоном. Нещодавно з місячного стажування у Туреччині повернувся студент шостого курсу Андрій Глущук. У турецьких колег вчився хірургії, трансплантології, гінекології. А ще – пізнавав нову для себе країну.

Хлопець захоплено ділиться враженнями від здобутих знань, практики у клініці, ну й від культурних особливостей країни.

Як розповідає Андрій, поїхати можна було у Європу, на Балкани або на Близький Схід. Подався на стажування від студентської організації «UMSA» ще у березні 2018 року і обрав Туреччину, оскільки країна знаходиться недалеко від України та має чимало хороших відгуків. Проте, щоб потрапити на таке стажування, потрібно було постаратись.

«Податись може як першокурсник, так і студент шостого курсу, - розповідає Андрій. - Враховується членство в організації (UMSA, ред.) та активність. Також важлива академічна успішність, - потрібно зробити ксерокопію залікової. А ще - вказати нагороди за олімпіади та наукові роботи. Ну і найголовніше – рівень англійської, адже всі обміни суто англомовні».

Клініка «Yedetipe University Hastanesi», у якій Андрій проходив стажування, - це приватний госпіталь хірургічного спрямування при університеті. Найбільше часу він проводив в операційному блоці, а темою його стажування була травматологія та ортопедія.

«Проте я побував і на загальній та судинній хірургії, трансплантології, пластичній хірургії, ЛОР, акушерстві та гінекології. Мене ніхто не обмежував у виборі куди піти подивитися на хід операцій чи, навіть, асистувати», – розповідає Андрій. Тоді ж у клініці проходили стажування три студентки з Індії, Бразилії та Єгипту.

Саме стажування, розповідає студент, полягало в тому, що кожного дня вони проводили у лікарні щонайменше чотири години. За ними був закріплений доктор-супервізор, а в робочих зошитах вони нотували здобуті навички.

Жили студенти на території університетського кампуса. Там, стверджує Андрій, ціле академмістечко. Є соціальні будівлі, лекторії, цілодобова бібліотека, їдальня та басейн. Також добре розвинена спортивна інфраструктура: корти для тенісу, футбольні поля та баскетбольні майданчики з підігрівом. По території кампусу курсують автобуси.

Студент зауважує, що на початку 2000-х Туреччина перейняла американську медичну модель, а їхні студенти вивчають медицину виключно англійською мовою. «Це відкриває двері на стажування в англомовні країни, а також надає доступ до сучасної літератури, лекцій тощо. Англійська для них як шанс на подальший прогрес в медичній сфері», - каже Андрій.

Ще студент-медик відзначає, що тамтешні лікарі не носять халатів. Там дозволений офіційний чи так званий smart-casual, а хірургічний одяг, взуття та шапочки тільки перед входом в операційний блок. У відповідному сховку є все необхідне, - від рукавичок до штучних протезів.

Звісно, не обійшлося без мандрівок та екскурсій. Приємним відкриттям для Андрія став сам Стамбул, місто, де зустрічається Європа з Азією, розділені Босфором. «Одна частина міста більше для побуту та життя, а інша – історична та туристична принада, - розповідає Андрій. – Є там і церкви, і синагоги, але мечетей тисячі. Коли із мінаретів лунали заклики до молитов - гул простелявся на сотні метрів. Насправді то був коктейль всього, і я ще досі не розумію смак того Стамбулу…».

Емоції та враження хлопця відчутно переповнюють: мури Константинополя і Османські палаци, пориви вітру з Мармурового моря та холод з Чорного, аромати чаю та кави, м’ясо на вогні і дим кальянів, муркотіння вуличних котів і шум мотоциклів, сучасна турецька попса і традиційна музика з супроводом народних інструментів просто неба. «У такі міста точно повертаються знову», - каже Андрій і рекомендує всім студентам не зволікати з подібними стажуваннями, адже це не тільки професійне зростання, а й культурне.

Зауважимо, що стажування було не безкоштовне і обійшлося Андрієві у 250 євро. Проте якщо університет матиме співпрацю з турецькими вишами та клініками, то фінансово це для студентів буде простіше. Що ж, охочим вчитися і відкривати для себе світ залишається сподіватися на це і добре вчити англійську.