1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 3.67 (3 Голосів)

В університеті завершився перший в Україні курс з реабілітології  у паліативній допомозі від німецьких фахівців Петера Ніланда та Наталії Шерер. Його учасникам вручили сертифікати. Слухачі діляться враженнями, акцентують на  гострій потребі продовжувати, кажуть, українська медицина на разі не знає професійних підходів у реабілітології…

 

Результат за тиждень

Наталія Вірстюк, завідувачка кафедри внутрішньої медицини стоматологічного факультету імені М.М. Бережницького розповідає, що навчання її дуже захопило, особливо практична частина. Професорка вважає, що подібні курси треба продовжувати. «У нас є предмет внутрішня медицина медичного спрямування і ми будемо мати чим поділитися зі своїми студентами вже найближчим часом».

Про необхідність таких навчань говорить також доцентка кафедри фізичної реабілітації, ерготерапії та фізичного виховання Наталія Зінченко. Викладачка і сама часто проходить різноманітні додаткові навчання, розповідає, зокрема, про здобутий досвід від польських колег на нещодавньому семінарі від Української асоціації фізіотерапевтів...

«Сьогодні в Україні майже немає фахівців з цього напрямку та й саме поняття спеціальності великою мірою викривлене. Тому щоби навчити студентів цієї професії треба вчитися  і нам, викладачам, -  говорить  Наталія Зінченко. - Тут я взяла для себе чимало корисного: лімфодренажний масаж, як транспортувати хворого після інсульту, як працювати з ногою чи рукою. Нам показували як підняти людину, в якої відсутня м’язова напруга, як пересадити, куди поставити одну руку чи іншу, щоби не було проблем з витягнутими кульшовими суглобами».

До слова, німецькі тренери зазначають, що хороший реабілітолог повинен володіти понад вісьмома десятками  технік, точно знати діагноз пацієнта, щоби правильно прописати реабілітаційну програму, а вже за один-два тижні бачити результат своєї роботи.

 Бути в темі

Асистент кафедри  інфекційних хворіб та епідемілогії  Андрій Процик  акцентує на особливій манері спікера, його експресії та легкості, що служить доброму засвоєнню матеріалу. «Я задоволений, не зважаючи на те, що спікер говорить німецькою, - каже  Процик. - Мені здається, вже за тиждень-два міг би розуміти все, про що йдеться, адже є знання з латині та англійської і спільнокореневі слова можна  вловлювати». Андрій розповідає, що  наступного року на його кафедрі будуть перші студенти  спеціальності «фізична терапія, ерготерапія», і щоби навчання для них було корисним, а не формальним, з боку університету поступила пропозиція пройти цей курс.

«Моя спеціальність на перший погляд начебто віддалена, втім, тут йшлося про те, що стосується всіх спеціальностей. До того ж, ми лікуємо пацієнта, а не хворобу. І дуже часто нам доводиться виявляти в людини ще й супутні захворювання, якими теж маємо займатися, щоби досягнути відповідного ефекту в лікуванні…», - говорить Процик.

Доцентка кафедри оториноларингології та офтальмології з курсом хірургії голови і шиї Роксолана Вадюк зазначає, що побачила тут зовсім інший підхід  до супроводу  хворого. «У нас, наприклад, якщо поставили діагноз людині старшого віку, то її відправляють додому, бо нічого вже вдіяти неможливо, - каже лікар-оториноларинголог. - А наші німецькі колеги стараються створити умови, які покращують останні дні та години пацієнта. Ми дізналися як поводитися доктору, щоби самому не виснажитися й не опинитися на місці пацієнта, як правильно поводитись з пацієнтом та його родичами. І хоча реабілітація – це не наша специфіка, але ми повинні «бути в темі».

«Ми тут апробували все на собі, пропрацьовували  емоції, які відчувають пацієнти. І це було цінно, - ділиться враженнями асистент кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Ірина Козова, - Ми зможемо навчити наших студентів психологічного самозахисту  і це дуже важливо, адже лікар повинен бути здоровий, щоби мати змогу надавати допомогу іншим».  

Комунікація і партнерство

Насамкінець Петер Ніланд зазначив так: «Ми побачили тут жадобу знань і це привід до того, щоби побудувати добру реабілітацію для різних професійних груп. Звісно, розробка і розвиток навчальних планів має велике значення, тому ми готові до  обміну думок на цю тему. Що слід враховувати найперше  – це необхідність комунікації між всіма професійними групами, і ми сподіваємось, що вона тут покращиться, адже це і є прямий шлях до одужання пацієнтів».

Фахівці говорили про необхідність створення мультидисциплінарного концепту, про шлях побудови супроводу паліативної допомоги аби зменшувати страждання важкохворих, щоби всі пацієнти, які потребують такої допомоги мали змогу її отримати...

Нагадаємо, що навчальний проєкт реалізовувався у партнерстві з Івано-Франківським обласним клінічним центром з паліативної допомогти та університетською Мальтійською клінікою німецького міста Бонна.

До речі, до команди тренерів останні два дні курсу доєднався ще один гість з Німеччини, професор Андреас Шталь, який говорив про сестринські аспекти догляду за хворими, духовність, культуру та етичні аспекти. Зокрема,  детально  професор зупинився на таких поняттях як «горе» та «скорбота», акцентував на ритуалах та відповідному супроводі померлого, організації церемонії прощання із ним тощо.

«Нам всім треба ще дуже багато вчитися, щоби зуміти поділитися цими знаннями зі студентами», - такий загальний підсумок викладачів вишу та лікарів-практиків, які пройшли навчальний курс на базі ІФНМУ.

Зауважимо, що  керівництво вишу планує розширювати співпрацю з досвідченими німецькими колегами і, можливо, уже невдовзі буде анонсований наступний навчальний курс. Тим часом пропонуємо ознайомитися з перебігом навчального курсу з реабілітології  у паліативній допомозі за наступними посиланнями: Фахівці з Німеччини навчали викладачів ІФНМУ та місцевих лікарів поваги до людської гідності та Неоціненний досвід німецьких колег. Викладачі ІФНМУ беруть участь у навчанні з реабілітології.

 

ua

virtualnii pac

educ

РОЗТАШУВАННЯ НА КАРТІ:

karta

БІБЛІОТЕКА

Biblo ban

БАЗИ ВІДПОЧИНКУ "АРНІКА"

arnika