Вже три з половиною місяці світ живе в умовах глобальної пандемії коронавірусної інфекції COVID-19, а в Україні вперше в історії на всій території запровадили загальнонаціональний карантин. Ми продовжуємо серію публікацій, присвячених роботі університету в умовах пандемії. Сьогодні — про лікарів-інтернів ІФНМУ.

Як розповідає доцентка кафедра терапії і сімейної медицини післядипломної освіти, лікар-ординатор відділення терапії івано-франківської міської клінічної лікарні №1 Наталія Позур, від початку пандемії це відділення працює виключно з ковідними пацієнтами. І допомога від інтернів стала дуже в пригоді. «Маємо від інтернів неоціненну допомогу, — каже доцентка. — Звісно, жодні рішення самостійно вони ще не приймають, але виконують все, що треба. Це і допомога в обстеженні, і в оформленні медичної документації та багато іншого».

Нині в інтернів триває цикл заочного стажування. Йдеться про терапевтичний напрямок та медицину невідкладних станів. Звісно, незалежно від пандемії, вони все одно би проходили цю інтернатуру, але зараз мова йде про роботу в умовах карантину, із захворюванням, з яким ніхто взагалі не стикався, робота з пацієнтами, які є клінічно важкі, стан яких може погіршуватися і треба швидко приймати рішення.

«Вчити юних і вчитися у них дуже цікаво, — каже Наталія Позур. — Вони дуже розумні і позитивні, багато підказують і спонукають до вдосконалення. Прекрасно володіють англійською і підказують джерела, звідки можна брати інформацію, вміють втілювати в життя ідеї. Наприклад, вони прийшли і запропонували спробувати маски для дайвінгу, ми їх замовили. Вчуся в них якимось різним деталям, а ще свободі їхньої думки. Наша кафедра очікує, що наступні інтерни будуть не менш активними і цілеспрямованими».

Нині у відділенні є пацієнти із супутніми хворобами, системними захворюваннями, і це значно ускладнює боротьбу за їхнє життя. За словами Наталії Позур, COVID-19 веде себе по-різному, тому вивести якусь чітку закономірність, як його переносять люди різних вікових категорій, доволі важко. «У нас були пацієнти з величезним об’ємом ураження легень, які довго були на кисневій підтримці і лікувалися близько 40 днів, це був тяжкий перебіг хвороби, — розповідає вона. — Наразі якось розбирати конкретні клінічні випадки ще рано. Думаю, в майбутньому ми зможемо глибше і повніше викласти наші напрацювання і наші бачення цієї ситуації. Спочатку ми маємо вийти з пандемії, взяти паузу, переосмислити і так підводити якісь підсумки».

Про специфіку своєї інтернатури розповідає інтерн терапевтичного відділення першого року Вікторія Ружило. «Як інтерни ми більше допомагаємо, виконуємо допоміжні функції, хоча маємо всі права і бачимо, що нашу думку враховують, — говорить вона. — Маємо відчуття, що нас приймають як колег лікарів. Те, що зараз ми беремо активну участь у боротьбі з коронавірусом, це, безумовно, неоціненні досвід і практика».

Крім Вікторії у відділенні ще працюють двоє інтернів другого року, а також клінічний ординатор іноземець. Він також бере участь у діагностиці та лікуванні. Про їхній досвід — у наступних публікаціях.

«Для мене навчання в університеті і практична діяльність стали моментом «до» і «після», — продовжує Вікторія Ружило. — Абсолютно новим було те, наскільки різною може бути ситуація на папері і в дійсності. Наприклад, ми бачимо рентген який показує в рамках вікових змін легеневі поля, а комп’ютерна томографія показує запальні зміни. Буває також, що клінічна картина виглядає так, що людина видужала, а рентгенологічно ситуація інша — ще є пневмонія. Тобто не завжди клінічний стан пацієнта відповідає реальній картині».

Нагадаємо, на початку пандемії для для потреб хворих у реанімацію міської клінічної лікарні №1 медичний університет закупив сучасний висококласний апарат «Uvent-T» вітчизняного виробництва. За словами медиків, без цього приладу не обійдеться жодна лікарня, що має відділення інтенсивної терапії, а нині ж киснева терапія необхідна хворим у всіх палатах відділення терапії.

За словами Вікторії Ружило, нині медиків лякає невизначеність і непрогнозованість ситуації, а ще — несерйозне ставлення багатьох людей до заходів соціального дистанціювання. «Це можна бачити кожного дня ледь не на кожному кроці, — каже Вікторія. — Люди просто не усвідомлюють всю трагічність нинішньої ситуації. А насправді зараз ніхто не може сказати про реальні масштаби пандемії і те, наскільки вистачить медичних ресурсів».

У практиці Наталії Позур перша пандемія була у 2009 році, коли у світі вирував так званий свинячий грип. Тоді МКЛ №1 також була однією з опорних лікарень. «Думаю, що європейські країни та США вже не будуть економити на медицині, а підуть по шляху Німеччини та Ізраїлю, а як буде в Україні, сказати важко, — говорить науковиця. — Прогрес медицини в Німеччині та Ізраїлі багато в чому пояснюється роботою потужних університетських клінік. Вони здійснюють і навчання, і лікувальну роботу, і впроваджують сучасні наукові розробки. На жаль, у нас реформування охорони здоров’я наразі виглядає як відсторонення науковців. Добре, що наша лікарня уважно прислуховується до науковців і враховує їхню точку зору. Та чи зрозуміють в Україні, що університетські клініки є основою охорони здоров’я, сказати важко».

Недавно ми писали про нинішні будні викладачів кафедри інфекційних хвороб та епідеміології. Ту статтю читайте за посиланням.

Лікарям дуже вже хочеться зняти захисні костюми та маски і мати вигляд, як ось на одному з фото у галереї. Давайте допоможемо їм своїм дотриманням правил карантину!

ua

virtualnii pac

osvitnii hab

guide

karta

Biblo ban

arnika zyma