...Ніде нехай такого більш не буде!

                                                                                                Хай день новий життя несе нове.

                                                                                                Вклонімось низько сонцю й хлібу, люди!

                                                                                                В достатку Україна хай живе!

                                                                                                                                          Н. Погребняк

  Україна пережила страшну трагедію – Голодомор, який забрав мільйони людських життів. Щороку, наприкінці листопада весь народ України низько схиляє голову в знак жалоби перед пам’яттю невинних жертв далеких 1932-1933-х років.

  На книжковій виставці-інсталяції «Чорні крила безсмертя», яка діє в центральному читальному залі бібліотеки ІФНМУ, представлені спогади очевидців, архівні документи та ілюстровані матеріали, що розкривають перебіг, причини та наслідки трагедії для українського народу.

Спогади очевидців голодомору

  Терли  качани з-під кукурудзи, пекли з них пляцки, варили кашу із акації.

 Радишевська Вікторія

  Готували суп з лободи, млинці з гнилої картоплі. Їли мишей, котів, собак, пташок.

Яровець Юлія 

   Варили   листя і  цвіт черешень.                                                               

                                                                                                      Жулковська Аліна

  Особливо було тяжко зимою, збожеволівши від голоду, їли трупи. Були випадки, коли матері вбивали своїх дітей. Війна – це страшно, а голод – страшніше.

                                                                                                        Бабій Олена

  Варили різні трави, жолуді, коріння рослин. Люди ставали агресивнішими, готовими на вбивство лиш для того, щоб вижити.

Розгін Юля

  Пекли коржі із висушеного листя і мізерної частки борошна. Пригадую жінку, яка заманювала маленьких дітей і вбивала їх, а м’ясо продавала.

Завгородній Н.Д.

  В селі не залишилось ні кота, ні собаки, жаби перестали  кумкати. Були випадки людоїдства.

                                                                                                    Кантор А.К.

Факти з листів

  …Батьки поїдають своїх малих дітей. Дорослі діти вбивають і продають старих батьків.

«Діло» 06.08.1933р.

  …75% нас мусить померти. Вони мають се в своїм плані. Нема ночі, щоб хто-небудь не був у нас забитий…Товчимо кору на муку і качани кукурудзи.

 «Нова зоря» 05.10.1933р.

Дитячі спогади

  Діти згадують, що під час голоду їли жаб, хом’яків, шукали яйця птахів і полювали на пташенят, ворон та горобців. Респонденти пригадували, що вони знаходили у мишачих норах по 20-30 зернин і потім цей крихітний запас їжі був для них можливістю хоча б щось пожувати протягом дня. У ці роки собаки та кішки зникли з міських вулиць та сільських подвір’їв, адже більшість із них в умовах голоду також стали альтернативним джерелом харчування. Серед поширених ресурсів виживання в роки голоду були і харчові відходи.                                                    

  Біль Голодомору ніколи не зникне, він завжди буде з українцями і назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни.

  28 листопада – день шани. О 16.00 год. розпочнеться Всеукраїнська акція «Запали свічку пам’яті». Закликаємо кожного приєднатись до акції і запалити свічку або лампадку на підвіконні своєї оселі.