Попереду день світлих спогадів і надій…

Це солодкі пахощі свіжоспеченої паски і найсмачнішої у світі ковбаски.

Це – маленьке диво:  дивні, яскраві, чарівні, барвисті… писанки.

Це – кошичок з барвінком, над яким чарують маленькі пальчики дитини.

Цей день – це – диво…

Святковий передзвін лунає з усіх сторін…

Це день, коли всі зустрічають Воскреслого Христа і з нетерпінням чекають найголовніших слів…

Відкриймо ж наші серця… Світлом і вірою наповнимо наші думки.

 

Походження назви «Великдень»

  Існує декілька легенд виникнення назви свята. За однією з них назва «Великдень» («Великий День») з'явилася наприкінці першого тисячоліття з приходом на українську землю християнства. Легенда говорить: «Великдень називається так, тому що в той час, коли Христос народився, сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, щоб був один тодішній. Тоді, було як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розп'яли Христа - дні поменшали. Тепер тільки царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів...»

Підготовка до свята

  До Великодня віруючі готуються сім тижнів Великого Посту - одного з найсуворіших постів - саме стільки провів в пустелі Ісус Христос до свого розп'яття. Вважається, що у ці дні душа віруючого повинна "прислуховуватися" до Страстей Господніх, останніх днів Ісуса Христа в людській подобі. Останній тиждень перед Пасхою називається Страсна Седмиця.

  Особливе значення має Страсний Четвер - день, коли Ісус разом зі своїми учнями на Таємній Вечері розділив святкову трапезу. Цей день ще називають Чистий Четвер, і всі православні за можливості намагаються причаститися. Ввечері в церкві читають 12 Євангелій, де розповідається історія Страстей Христових.

  В Страсну П'ятницю з церкви виносять плащаницю - кусок тканини, в яку було загорнуто тіло Христа, де він зображений в гробу. В цей скорботний день приписується нічого не їсти. Плащаницю несуть навколо церкви, що символізує сходження Христа.

  В давніші часи християни після суботньої літургії не йшли з церкви, а залишались там до ночі, харчуючись хлібом і вином. В пам'ять про це в Страсну Суботу святять їжу. Під час служби священники міняють буденний одяг на святковий.

  В ніч Воскресіння Христа проводиться святкове богослужіння (великодня Служба Божа), святяться паски і яйця. Таким чином, церква благословляє віруючих після тривалого посту знову вживати «скороме», тобто їсти непісні страви. Багатий пасхальний стіл є символом небесної радості і символом вечері Господньої.

Святкування Великодня. Великодні звичаї

  Великодня Служба Божа триває всю ніч. Її найурочистіший момент настає опівночі. Священник сповіщає: «Христос Воскрес!» і всі присутні відповідають: «Воістину Воскрес!». Пiсля служби процесія тричі обходить навколо церкви, а потім починається процес освячення обрядових пасхальних страв: пасок, крашанок, ковбас, хріну, шинки... Кожна  господиня кошик з пасхальними стравами прикрашає вишиваними рушниками, барвінком і свічками.

  Найперше вживають свячене яйце. Окрім паски та яєць (крашанок та писанок), серед свяченого має бути смаженина, часник, полин, хрін і сіль.

  В давніші часи, перед тим, як з'їсти свячене самому, господар йшов зі свяченим насамперед поміж худобу, христосувався з нею, сповіщав: «Христос Воскрес!», а хтось із присутніх відповідав за худобу: «Воістину Воскрес!». Тоді господар торкався тричі свяченим кожної худобини і вимовляв: «Аби ся так не брало вівці (чи корови, чи чого), як ніщо не візьметься свяченої паски».

  Потім обходив із свяченим сад, пасіку, город, відповідно примовляючи, і, нарешті, всі входили до хати, де господар благословляв дітей, які ставали перед ним навколішки: «Аби вам розум так скоро розв'язувався, як ці бесаги (торба) скоро розв'язуються».

  У кого була дівчина на виданні, клали їй паску на голову: «Аби-сь у людей була така велична, як ця паска пшенична!».

 Малу дитину клали в спорожнену від свяченого торбу: «Аби-сь так скоро росло, як паска скоро росте».

  Аби дитину цілий рік ніхто не наврочив, на Великдень треба перехрестити її писанкою і промовити: «Як це яєчко ніхто ніколи не зурочить, так і (ім’я дитини) ніхто ніколи не зурочить». Тоді треба дати дитині поцілувати яйце.

  Молодь ішла звичайно під церкву, де розпочиналися великодні ігри — Веснянки, чи Гагілки в супроводі відповідних пісень.

  На Великдень всі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме і весь рік. Якщо хтось помирає на Великдень, то вважається, що його щаслива душа йде просто до неба, в Рай.

  Після розговін починали дзвонити на дзвіниці, — а хто перший задзвонив, той найперший обробить жнива і буде в нього найкраще збіжжя. Дзвонили в дзвони ввесь день, а потім ще й другого та третього дня.

  Великодній понеділок зветься Обливаним. За традицією хлопці обливають дівчат водою. Ті ж можуть віддячити їм тим самим у вівторок.

  Серед інших великодніх звичаїв відомо ще один, який полягав в розкладанні вогнищ на всю Великодню ніч навкруги церкви. Вважалося, що цим вогнем очищується повітря і звільняється земля від усяких нечистот на добрий урожай. Цей вогонь вважався святим і мав сам погаснути.

  Великодні свята закінчуються поминанням мертвих — молитвою і тризною. У могили закопують яйця та шкаралупу, свячену сіль…виливають чарку горілки і промовляють: «Їжте, пийте й нас, грішних, поминайте».

 

З Воскресінням Христовим щиро Вас вітаєм!

Жити в радості й любові від душі бажаєм!

Запашною хай буде Великодня Паска

І до віку буде з вами світла Божа ласка!

Хай Божа матір Вас охороняє,

А Дух Святий здоров'я посилає.

Господь дарує Ангела з небес!

– Христос Воскрес!

– Воістину воскрес!