Аварія на ЧАЕС стала найбільшою техногенною й екологічною катастрофою світового масштабу 20-го століття. 26 квітня 2016 року виповнюється 30 років.
2016 рік оголошено роком вшанування учасників ліквідаціїнаслідків аварії на ЧАЕС і пам'яті жертв Чорнобильської катастрофи.
Ранок... Чорний ранок... 26 квітня 1986 року. О 1 годині 23 хвилині 40 секунд, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум'я. Мирна, щаслива весна перестала існувати.
Чорнобиль... Мертва зона... Сьогодні ці слова гірким болем відлунюються у наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені, ріки та ліси, села. Вони порожні, мертві, зрошені смертоносними кислотнимидощами, отруєні хімічними відходами. Руйнуються, зникають неповторні цінності поліської давнини.
Про жахливу подію важко згадувати, страх проймає душу при згадці про мільйони загиблих людей, особливо молодих, які помирають повільно. Після Чорнобильської аварії померло 14 тисяч ліквідаторів – українців. А їм би тільки починати жити, кохати, нести радість близьким. У кожного були свої плани та надії. Та ніч 26 квітня стала для них фатальною. Вони не озиралися, не ховалися за спини інших. У самому пеклі аварії вони виконали свій обов'язок до останнього подиху.Із чорнобильської зони переселено 166 тисяч населення.З 1986 по 1992 роки тільки за офіційними даними у ліквідації наслідків аварії брали участь 600 тис. осіб, ще понад мільйон людей було задіяно в роботах в 30-кілометровій зоні. Страшне чорнобильське лихо і досі продовжується, забираючи все нові й нові жертви.Ще багато століть ця трагедія буде нага¬дувати про себе вадами у новонароджених. Ця трагедія увійшла в історію, в усі хроніки 'людства як невигойна рана на тілі України.
Ми схиляємо свої голови перед усіма, кого сьогодні вже немає з нами, перед тими, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів.