К. псих. н., практичний психолог Козова Ірина Любомирівна.

К. псих. н., практичний психолог Панчак Оксана Володимирівна. 

«Як навчитися жити в умовах пандемії, щоб зберегти психологічне здоров'я?»

Як впливає впливає карантин та пандемія на психологічний стан людини?

Зараз ми живемо в новій для нас реальності. Й безсумнівно, для кожного з нас ця реальність є важкою і травматичною. І як би нам не хотілось її заперечити – але вона є, і вона існує. Звичайно, ми, все наше єство,не готове до цієї реальності. Ми не знаємо що з нею робити і не вміємо в ній жити. Тому починаємо панікувати.  В стані паніки  лякаючі нас думки та переживання підсилюються. Це призводить до нав’язливих ідей, переконань та дій, які часто містять ритуальний характер - обсесивно-компульсивного розладу  (надмірне миття рук; розкладання речей в певній послідовності; щоденне  прання верхнього  одягу, навіть, якщо людина не виходила на вулицю і т. д…) А також можуть призводити до цілої низки психо-соматичних розладів: панічних атак, безсоння, підвищеного серцебиття,головних болів, запаморочення, погіршення зору (я не можу більше цього бачити), погіршення слуху ( я більше не можу цього чути), задишки, розладів кишково-шлункового тракту (інформація є складніша, ніж я можу це сприйняти), загостренню дерматитів, псоріазу ( я через шкіру хочу захистити себе від зовнішньої небезпеки, цукрового діабету, гормональної сфери та ін… Це можуть бути поодинокі симптоми, або ж комплекс різних синдромів. Та в будь-якому випадку, такий стан для людини є виснажливим. Він дестабілізує .

Чи можемо вважати, що страх в даному випадку заважає людині повноцінно існувати?

Будучи в стані невизначеності, невпевненості, незнання – ми відчуваємо страх і тривогу, які є пусковим сигналом нашого неспокою та паніки.

Страх, це внутрішній стан, що обумовлений загрозою реальної або передбачуваної небезпеки. В нашому випадку –це загроза захворіти. Однак, за страхом хвороби, насправді, стоїть страх смерті. Цей страх лякає, напружує і дестабілізує. Але в той же час, за усіма цими афективними переживаннями, стоїть його надважлива функція: СТРАХ - ЗАХИЩАЄ! Бо боячись померти, людина не робить тих речей, які загрожуватимуть її здоров’ю і життю!

Зараз спостерігаємо за тим, що суспільство поділилось на декілька категорій. Дві основні – це ті, які панікують,і ті, хто взагалі не вбачають загрози в пандемії. Чому так відбувається?

Кожна людина має інстинктивну потребу почувати себе захищеною, тобто бути в безпеці. Маючи відчуття опору і безпеки, вона знаходиться у стані спокою, який дає їй можливість повноцінно насолоджуватись і радіти життям. Тобто бути щасливою.

Однак, коли життя вносить свої корективи, на які людина вплинути не може, відчуття безпеки зникає. І на місці спокою виникає тривога.

На психологічному рівні тривога відчувається як напруга, стурбованість, хвилювання, що  супроводжується невизначеністю, безпомічністю  та невпевненістю.

Перебуваючи в тривожному стані людина втрачає можливість акцентуватися на чомусь, окрім небезпеки, що наближається.

Тому, психіка людини, старається знайти для себе вихід і включає психологічний захист, як спосіб боротьби з тривогою, з страхом та з невпевненістю.

Одним із варіантів психологічного захисту є заперечення проблеми ( якщо я не визнаю хвороби, значить її не існує). Це створює для людини ілюзію безпеки.

Чи можна зменшити відчуття страху?

Як ми вже говорили раніше, СТРАХ – ЗАХИЩАЄ!

Страх за своє життя і здоров’я своїх близьких в умовах реальної загрози є нормальною життєдайною емоцією. Саме ця емоція у здорової людини мобілізує всі ресурси для оцінки ситуації, прийняття рішення та адекватних дій заради збереження життя і здоров’я.

Тому, визначившись з страхом і прийнявши його, як свого помічника, треба визначити походження страхів. Це страхи наші (інстинкт самозбереження), чи страхи, які навіні нам кимось або чимось.(страх з телевізійних новин, страх з соціальних мереж, страх друзів, знайомих, сусідів, і т.д…). Усвідомивши і розділивши всі страхи, потрівно відмовитись від страхів, котрі не є нашими. Для прикладу, їх можна записати на листочку, а потім  зімнути, озвучивши кожен зокрема, і викинути в смітник.

Залишається тільки один страх. Наш. Він має стати нашим товаришем, який підказує, вчить і допомагає. Він має допомогти нам залишитись здоровими і вижити в періоді пандемії.

Як навчитися жити в умовах карантину, щоб зберегти психологічне здоров'я?

В умовах сьогоднішньої пандемічної ситуації, ми мусимо не тільки сприйняти її, а й навчитися в цій реальності жити. Загроза є. Вона є реальною і великою.

Тому спробуємо з'ясувати, що ми можемо зробити кожен для себе зокрема, щоб допомогти собі та своїм близьким психологічно і фізіологічно вистояти та зберегти себе:

• самоізолюватись;
• зберігати фізичну дистанцію;
• дотримуватись елементарних правил особистої гігієни;
• прибирання та дизенфекція квартири, будинку;
• розуміння ситуації ( пандемія не зникне швидко, потрібен час, 2-3 місяці у гострому періоді та щонайменше 6-8 місяців у періоді виходу);
• обізнаність (інфекція високозаразна, але у 70% випадків протікає у легкій формі);
• відповідальність ( при перших ознаках недомагання – ліжковий режим і консультація лікаря);
• ощадливе використання фізичної і емоційної сили та енергії для боротьби за життя і здоров'я;
• терпеливість ( відчуття втоми наступає швидше, ніж від фізичної та розумової праці);
• користуватись тільки достовірною та перевіреною інформацією з органів місцевої влади і Кабінету Міністрів, а не фейкових публікацій в соціальних мережах;
• ощадливо використовувати  матеріальні ресурси в умовах загальної економічної кризи;
• знаходити хоббі в карантинних умовах ( в читанні книг, слуханні музики, кулінарії, вишиванні, в'язанні…);
• займатися спортом в домашніх умовах ( в здоровому тілі – здоровий дух);
• продовжувати комунікувати з друзями та знайомими через засоби мобільного зв'язку та соціальні мережі ( оскільки усім потрібен соціум);
• молитись ( якщо людина віруюча);

Отже, людина не є безпомічною. І, склавши план дій власної поведінки, людина   в великій мірі здатна подбати про себе та захистити себе.  Це дає їй відчуття впевненості. Саме в цей момент, рівень тривоги знижується і ми стаємо сильними людьми, спроможними вистояти в та зберегти себе.

Бажаю усім сили, витримки, терпіння, мудрості та здоров'я!

- Поради психологів для майбутніх докторів філософії